Приклад 1:
Тобто що він, Журавський, досі, властиво, пручався примиритися з Ільковою смертю, і тому ця його туга за Ільком, бож такого другого приятеля він уже ніколи не мав, і не давала спокою Ільковому прахові в домовині, загрожуючи цим самим і його, Журавського, існуванню, котре, не виключене, невдовзі таки й обірвалося б, якби він у раптовому прозрінні, наче сам Господь надоумив, не звірився був Марійці Загорняк, яка тоді вже мешкала у своєї сестри, доглядаючи її першого сина, і яку жартома вряди-годи прозивали Мухою, що назавжди й зняла з нього мару, хоча він, Журавський, на той час молодий дурило, попервах не дуже й вірив, що після того, як Загорнячка спалить йому на голих грудях кусник синього паперу й велить тричі подивитися в миску з водою, Ілько перестане являтися і його, Журавського, переслідувати. Однак відтоді Ілько справді облишив його, Журавського, переслідувати.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
