дурниця

[durnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Рідкісна, незвичайна річ, дивина, курйоз.

  2. (Лінгвістика) –

    Дурна, безглузда витівка, вигадка або дія; нісенітниця.

  3. (Лінгвістика) –

    Дрібниця, незначна річ.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дурниця, р. дурниці, д. дурниці, з. дурницю, о. дурницею, м. дурниці, к. дурнице

Більше записів