дурнуватий

1. Недостатньо розумний, обдарований; нездатний до глибокого мислення, повільний у розумінні; легковажний, безглуздий.

2. Який виражає дурість або свідчить про неї; безглуздий, несерйозний.

3. (У значенні іменника) Той, хто поводиться дурнувато; дурник, дурень.

Приклади вживання

Приклад 1:
Його дурнуватий мозок розлетівся на всі боки, ніби пташине лайно. Однак Ріна!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: прикментик () |