дурноверхий

1. (Про людину) Який має дурну, нездатну до серйозного мислення голову; обмежений, нерозумний.

2. (Перен., про справу, ідею) Необдуманий, безглуздий, легковажний.

Приклади:

Приклад 1:
— А яке пуття з хребта, коли він дурноверхий? — Потім, підвівшись, до­дав: — Всі ми дрібнобуржуазні, бо мусимо померти.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”