дуріти

1. Втрачати розум, ставати душевно хворим, божевільним.

2. Поводитися нерозумно, безглуздо, необачно; робити дурниці.

3. (перен., розм.) Виходити з ладу, псуватися (про механізми, прилади).

4. (розм.) Сильно захоплюватися кимось або чимось, втрачати голову від почуттів.

Приклади:

Приклад 1:
Було, поз’їздяться на базу у Владивостоці здавати панти, та й давай дуріти, — наку­плять горілки, боєначиння на цілий рік, повиходять за місто на сопку і там влаштують стрільбище, — стріля­ють по грошах в лет на могорич. Ось так… Гриць кидав угору п’ятака, а старий Сірко бистро ловив його на мушку.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”