Словник Української Мови
Буква
1. Нерозумна, обмежена людина, яка поводиться безглуздо; дурень.
2. Карта в ігральній колоді, яка може заміняти будь-яку іншу карту за правилами певної гри (наприклад, у дурня); джокер.
3. У народній творчості: персонаж-простак, який завдяки власній простоті та щирості часто виходить переможцем із складних ситуацій (наприклад, Іванушка-дурачок).
Приклад 1:
Еней, к добру з натури склепний, Сказав послам латинським так: «Латинус рекс єсть невгомонний, А Турнус пессімус дурак. І кваре воювать вам мекум?
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Чи так чи сяк, а Шпак дурак… Згадався побіжно другий вихованець совєтського режиму, представник сталінської інтелігенції, тупий, бездарний парубчак, що гнувся теж бути поетом і що про нього часто говорили жартома: Шеремет не поет, не поет Шеремет. 10/VІІ — 42 р. Сьогодні рівно місяць, як я приїхав до Києва.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 3:
Дурак, що губив такий пустяк! То — так вiн i по карбованцю губив.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”