дуплікатор

1. Технічний пристрій для отримання копій з металевих матриць (наприклад, ротатор) або для множинного копіювання документів.

2. Застаріла назва копіювального апарату, що використовував спеціальну папір (восковку) або трафарет для відтворення інформації.

3. У комп’ютерній техніці — програма або пристрій для створення точних копій цифрових носіїв інформації (наприклад, компакт-дисків).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |