думка

1. Психічний процес відображення дійсності у формі уявлень, понять, суджень, міркувань; здатність мислити, розумова діяльність людини.

2. Результат мислення, ідея, концепція, що виникає в процесі роздумів; окреме судження, висновок.

3. Погляд на щось, переконання, точка зору; те, що людина думає з певного приводу.

4. Намір, план, задум; те, що має намір зробити, здійснити.

5. Увага, пам’ять, роздуми (зазвичай у виразах, наприклад, “тримати в думці”, “вийти з думки”).

6. (іст.) Назва літературно-громадських товариств та їхніх періодичних видань української інтелігенції в Російській імперії та Австро-Угорщині у другій половині XIX — на початку XX століття.

Приклади вживання

Приклад 1:
Все доводилося передумувати наново, і якщо я навіть після цього всупереч пропонованому мені лишалася при своєму, то це вже був не штамп, не стереотип, а оновлена й усвідомлена власна думка. Тоді ж увійшов у моє життя Василь Симоненко.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Пані Шалайзер, моє перше запитання: ваша думка про це екстра- зібрання? — Oh, fucking shit!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Це дуже гостра думка і неприємна. Спитай що-небудь прийнятніше, baby!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |