дулька

1. Розмовна назва пістолета або револьвера, зокрема невеликого калібру.

2. Зменшувально-пестлива форма до слова “дуля” у значенні шиш, нічого, нуль (використовується вислів “отримати дульку”).

3. Діалектне позначення невеликого, часто круглого предмета (наприклад, ягоди, кульки).

Приклади вживання

Приклад 1:
Вони й заховаються, бо кулька не дулька: як уразить, то заболить. А на третiй день умкнули од їх, ще й з кiньми… Го-го-го!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”

Частина мови: іменник (однина) |