духовність

1. Внутрішній, моральний і інтелектуальний світ людини, що характеризується високою розвиненістю почуттів, думок і прагнень, зосереджених на ідеалах добра, істини, краси та вічних цінностей; внутрішня культура особистості.

2. Сукупність релігійних, моральних, етичних, філософських, естетичних ідей та цінностей, що визначають сутність людини або суспільства; область ідеального, що протиставляється матеріальному.

3. У релігійному контексті — життя та діяльність людини, спрямована на звершення до Бога, на досягнення святості та моральної досконалості; релігійне світосприйняття.

Приклади:

Приклад 1:
Про музику і духовність, про вічне й неминуще, про прекрасне і трагічне… Хотілося відтворити ту атмосферу свята зустрічі з Прекрасним, спілкування з Музикою, високе тремтіння душі, ширяння духу у високостях. Лист вийшов сам як музичний твір — я відчула це, перечитавши його.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Інтенсивний розвиток, духовні елементи процесу праці, підвищуючи рівень людської діяльності, наближуючи її до потенційних можливостей, зокрема, добиваючись втілення знань і діяльності в самій працюючій людині, формується «духовність» як головна риса людської особистості. В Енцикліці «Про людську працю» Папа Іоанн Павло II відзначає: « Ми Розділ 1.
— Котляревський Іван, “Енеїда”