Древослів

Словник Української Мови

духівник

[duxiʋnɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Релігія) –

    Духовний наставник, священнослужитель, який сповідує та дає вказівки у релігійно-моральних питаннях; той, хто керує чиїмось внутрішнім, духовним життям.

  2. (Релігія) –

    Автор, проповідник духовно-моральних творів, настанов.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. духівник, р. духівника, д. духівникові, з. духівника, о. духівником, м. духівникові, к. духівнику

Більше записів