Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дука, р. дуки, д. дуці, з. дуку, о. дукою, м. дуці, к. дука
Походження слова (Етимологія)
Слово «дука» (застаріле) означає «господар, багач, князь». Воно походить з італійської або французької мови: італ. duca «вождь», фр. duc «герцог», які своєю чергою походять від латинського dux «вождь», утвореного від дієслова ducere «вести». Стара форма «дукс» була запозичена безпосередньо з латинської або через старослов’янську та середньогрецьку мови. Існує також припущення про слов’янське походження, пов’язане зі словом «дука» у значенні «труба», але це менш імовірно.