дуель

1. Умо́влена поєди́нок між двома осо́бами (зазвича́й на збро́ї) з мето́ю відсто́ювання че́сті, зазвича́й за попередніми прави́лами та за присутності секунда́нтів.

2. Публі́чне змага́ння, супере́чка або протибо́рство між двома сторона́ми, що нага́дує за фор́мою класи́чну дуе́ль.

Приклади вживання слова

дуель

Приклад 1:
Читає спогади сина Л. Толстого Сергія Львовича, робить виписки, щоб поділитися з дочкою: «Про відхід Льва Толстого, як і про дуель Пушкіна, не можу спокійно читати й думати». Захоплюється роботою Лернера «Труды и дни Пушкина» і «Хронологічною канвою для біографії Тургенєва»: «Здається, тільки перелік фактів у хронологічному порядку, а як він хвилює!» (1950; 5: 80).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
За курганом грохотали панцерники: то йшла мiж ними рiшуча дуель. Ворожi полки яро насiдали на iнсургентiв.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”