дудар

1. Музикант, який грає на дуді (народному духовиму інструменті).

2. Заст. Майстер, який виготовляє дуді.

3. У народній творчості: персонаж-музикант у весільних, обрядових та інших піснях, часто символічний образ.

4. Рідкісне, заст. Прізвисько або прізвище, пов’язане з заняттям людини.

Приклади вживання

Приклад 1:
Д. Д. Дудар На божественній стражі… Отак на чатах стоїте Коло скарбів живого слова. Там слово віще, не пусте,— Не злоба дня, та й не полова.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |