дубило

1. Рідкість або порошок, що містить таніни, який використовують для обробки шкіри з метою надання їй міцності, гнучкості та стійкості до вологи; дубильна речовина.

2. (переносно, розм.) Про щось дуже міцне, тверде або про людину з твердим, непохитним характером.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |