Словник Української Мови
Буква
1. Який виготовлений з дерева дуба або складається з нього.
2. Який має колір, схожий на колір дерева дуба; світло-коричневий, буруватий.
3. Переносно: міцний, твердий, непохитний (про характер, волю тощо).
4. У складі ботанічних назв: що належить до роду дуб або має з ним схожість (напр., дубовий мох).
Приклад 1:
Ну, попаду ж і я Лісовика, то вже не вирветься, — в пеньок дубовий вщемлю те бородище-помелище, то буде відати! Бач, підсилає своїх дівок, а сам — і я не я!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Така в вас правда!.. Ну, попаду ж i я Лiсовика, то вже не вирветься, – в пеньок дубовий вщемлю те бородище-помелище, то буде вiдати! Бач, пiдсилає своїх дiвок, а сам – i я не я! Нi, вiн не винен!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Тодi хотiлося зiрвати дубовий листок, положити його на чоло i вбирати п’яний мiцний дубовий запах. Знову розбiгались дорiжки, i ступила по них, як тиха луна дзвону, пляма блiдо-голубого неба й теж — оксамитною лапкою повз вiлли далi, щоб у млостi поринути десь.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”