дубовик

[duboʋɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Гриб родини болетових з міцною коричневою шапинкою, що часто росте під дубами; оберіг (Boletus reticulatus, синонім Boletus aestivalis).

  2. (Зоологія) –

    Жук-вусач із темним, нагадуючим дубову кору, забарвленням, чиї личинки живуть у деревині дуба (Cerambyx cerdo).

  3. (Ботаніка) –

    Рідкий лісовий масив, ділянка лісу, де переважають дуби.

  4. (Виробництво) –

    Заст. або діал. Той, хто займається виробництвом дубових виробів (наприклад, діжок), або торговець ними; дуб’яник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дубовик, р. дубовика, д. дубовикові, з. дубовик, о. дубовиком, м. дубовикові, к. дубовику

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘дубовик’ походить від ‘дуб’. Це назва риби ляща (Abramis brama), яка виникла через те, що ляща легко ловити в період, коли розвиваються дуби.
Споріднені слова:діброва, дуброва, дубняк

Більше записів