дубовик

1. Гриб родини болетових з міцною коричневою шапинкою, що часто росте під дубами; оберіг (Boletus reticulatus, синонім Boletus aestivalis).

2. Жук-вусач із темним, нагадуючим дубову кору, забарвленням, чиї личинки живуть у деревині дуба (Cerambyx cerdo).

3. Рідкий лісовий масив, ділянка лісу, де переважають дуби.

4. Заст. або діал. Той, хто займається виробництвом дубових виробів (наприклад, діжок), або торговець ними; дуб’яник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |