Значення
- (Ботаніка) –
Орудний відмінок однини іменника “дуб”, що означає велике листяне дерево родини букових з міцною деревиною та характерними плодами — жолудями (рід Quercus).
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — про міцну, сильну, непохитну людину або явище (використовується в конструкціях типу “стояти дубом”, “стояв як дуб”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дуб, р. дуба, д. дубові, з. дуба, о. дубом, м. дубі, к. дубе