Словник Української Мови
Буква
1. Орудний відмінок однини іменника “дуб”, що означає велике листяне дерево родини букових з міцною деревиною та характерними плодами — жолудями (рід Quercus).
2. У переносному значенні — про міцну, сильну, непохитну людину або явище (використовується в конструкціях типу “стояти дубом”, “стояв як дуб”).
Приклад 1:
Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Посеред лiсу простора галява з плакучою березою i з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному мiсцi в яро-зелену драговину – то береги лiсового озера, що утворилося з лiсового струмка.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
– а потiм буде душу витрясати… iде в лiс; чутно згодом, як вiн хряскає сухим гiллям. Аякже!
— Українка Леся, “Лісова пісня”