дубок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “дуб”: молодий дуб, невеликий дуб або дуб у зменшеній формі.

2. Розмовна назва медалі “За відвагу” в СРСР, яка виготовлялася з томпаку (мідного сплаву) і мала характерну жовтувато-коричневу барву, схожу на колір дуба.

3. Переносно про міцну, кремезну, здорову людину (зазвичай чоловіка або хлопця).

Приклади вживання

Приклад 1:
Бурундук зіскочив на стежечку, щось поворожив, про­йшовся туди-сюди і враз, тривожно цикнувши, стрім­голов вискочив на кедрину, на пень, звідти на дубок.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

Частина мови: іменник (однина) |