дублікатор

1. Пристрій або технічний засіб для створення точних копій (дублікатів) чого-небудь, наприклад, ключів, документів, відеокасет тощо.

2. У поліграфії та канцелярській справі — пристрій для розмноження текстів та зображень шляхом трафаретного, офсетного або іншого друку, що використовувався до появи ксероксів та сучасної цифрової техніки (наприклад, ротатор, гектограф).

3. У комп’ютерній техніці — програма або пристрій для створення ідентичних копій цифрових даних (наприклад, дисків).

4. Заст. Людина, яка виконує дубль у кіно, театрі або на телебаченні (дублер).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |