Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгвістика) Граматична категорія числа, що позначає два предмети або істот, пов’язані між собою (наприклад, «очима», «братима»); форма іменника, займенника, дієслова або прикметника, що виражає цю категорію.
- (Математика) –
(математика, філософія) Поняття, об’єкт або структура, що перебуває в симетричному, взаємозворотному відношенні до іншого, утворюючи пару (дуальну пару).
- (Спорт) –
(спорт) Парне змагання, зустріч між двома суперниками або двома командами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дуал, р. дуала, д. дуалові, з. дуала, о. дуалом, м. дуалі, к. дуале