дрижання

1. Швидке, дрібне, неперервне тремтіння тіла або окремих його частин, що виникає внаслідок холоду, сильного хвилювання, страху, хворобливого стану тощо.

2. Переносно — легке коливання, тремтіння, вібрація чого-небудь (наприклад, повітря, світла, звуку).

Приклади вживання

Приклад 1:
Він прокушував її іклами наскрізь і не відпускав, аж доки не припинялись конвульсії і дрижання. Ніхто не міг видерти рибину з Джокової пащі, вже мертву, він гидливо випльовував її на пласкі каменюки і з байдужим виразом відвертав свою красиву голову Джок супроводжував нас із Аделею під час прогулянок: ми перестрибували з кореня на корінь, що випиналися з землі, вилися, наче тіла допотопних гадів, а поруч, то забігаючи на кілька кроків уперед, то трохи відстаючи, пружно біг великий сріблястий пес — майже плив над землею, ледь-ледь торкаючи її подушками лап.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |