1. Який дрижить, тремтить від холоду, хвороби, страху тощо; тремтячий.
2. Який коливається, тремтить (про світло, відблиск тощо).
дрижачий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який дрижить, тремтить від холоду, хвороби, страху тощо; тремтячий.
2. Який коливається, тремтить (про світло, відблиск тощо).
Відсутні