дримба

Приклад 1:
І тоді від Сторонця до Вижниці, з Вижниці -до Кутів і Верховини в салонах автобусів дрижить в його губах дримба, як дівка перед гріхом, і видобуває із себе то смішні, то жалісливі мелодії – так, що якоїсь то днини проїхала одна розтіцька молодиця з клумаками і відрами черешень аж до Яблуниці, пропустивши свої Розтоки, бо заслухалася Цвичкової гри. Та минали дні продажу – і, як не дивно, від весни до осени все вертався Іван на Дарусине подвір’я і брався спершу за сокиру паркан поправити, хвіртку підлагодити, дров наколоти – а там уже знову клепав свої дримби.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”