дряпічка

Дряпічка — власна назва української народної казки, головною героїнею якої є дівчинка на ім’я Дряпічка, що втілює образи химерної, неслухняної або неохайної дитини; персонаж часто використовується в побутовому мовленні для образного позначення такої дитини.

Дряпічка — власна назва однойменної української народної казки, літературно обробленої письменницею Ганною Барвінок, що увійшла до її збірки “Казки” (1875); за сюжетом Дряпічка — дівчинка, яка через свою неслухняність і неохайність потрапляє в халепу, але згодом виправляється.

Дряпічка — розмовне прізвисько або зневажливе позначення неохайної, брудної, розторощеної дівчинки, що походить від однойменного казкового персонажа.

Приклади вживання

Приклад 1:
Нептун іздавна був дряпічка, Почув Енеїв голосок; Шатнувся зараз із запічка, Півкопи для його кусок!.. І миттю осідлавши рака, Схвативсь на його, мов бурлака, І вирнув з моря як карась.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |