1. Місце, де зберігаються дрова; дровник, дровосховище.
2. Заст. Місце, де колють або рубають дрова.
дровітня
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вони гралися в хованки на Маріїному подвір’ї, поміж кількох стогів сіна, просторого дровітня, стодоли, вкопаної у горб пивниці і запашної завжди олійні. Якийсь сторонський чоловік, у зеленому капелюсі і з паличкою-топірцем, спершись на паркан, довго спостерігав за галасливим біганням по оборі Славка із Дарусею, поки, зрештою, не звернувся шанобливо.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”
Частина мови: іменник (однина) |