Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Тремтіння, дрижання тіла від холоду, хвороби або сильного емоційного збудження.
2. (перен.) Легке коливання, ваніття, вібрація (наприклад, повітря, світла).
3. (у техніці) Швидкі коливні рухи, тремтіння механізму або його частини під час роботи.
Приклад 1:
І цей перший дріж застояного механізму він почував, як біль, як лячне хвилювання, як невимовний захват, що опановував його, поривав його вбік, виносив геть із середовища, де виникнув, аж поки, поволі відсуваючись, сліпнучи й глухнучи, він не лишився сам серед юрби, сам із своїм вогнем. Тоді рушив додому, несучи цей вогонь обережно і боязко, як вірні несуть свічки у Великий четвер.Та Степан, зайшовши у свою кімнату, темну після вуличного блиску, вогку після морозяної посухи, тільки втому відчув.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”