дрімання

1. Легкий, поверхневий сон, напівсон, коли людина не глибоко засинає, а перебуває у стані, близькому до сну, і може миттєво прокинутися.

2. Переносно: стан млявості, неповної активності, заціпеніння або інертності (про природу, почуття, думки тощо).

3. У літературі та фольклорі: персоніфікація сну, часто в образі доброго, лагідної істоти, що навіює дрімоту (Дрімання-дрімота).

Приклади вживання

Приклад 1:
Серце в не ї вже не колотилося, не гор іло й не щем іло: хилив її сон якийсь, якесь невпокійне дрімання… XI Павло знов прийшов до хати, пильно на мертву подивився і сів у столу. Було ще рано.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”

Частина мови: іменник (однина) |