Словник Української Мови
Буква
1. Дрібна монета, переважно мідного карбування, що мала обіг у Російській імперії; також загальна назва для невеликої монети або грошової одиниці малої вартості (наприклад, півкопійки, південьги).
2. (переносно) Дуже мала, незначна кількість чогось, часто про гроші; крихта, дрібниця.
Приклад 1:
Дід виймає шматок хліба та дрібок солі, починав й собі снідати… Грицько, чи присів, чи ні – вже, дивись, опинився гін за двоє, скочив верхи на барана, трендикає та висвистує… Чіпка лежить на спині, дивиться в блакитне небо. Небо синє, чисте – ні хмарочки, ні плямочки – глибоке, просторе та широке.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”