Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “дрібниця” — невелика, несуттєва річ, деталь або обставина.
2. Розм. Дрібна монета, грошовий знак малої вартості (зазвичай у множині: дрібнички).
3. Перен., розм. Про людину невисокого зросту або дитину (часто з відтінком пестощів).
Приклад 1:
Тихо було надворі й порожньо, так тихо, що голосним видався Іванові Семеновичу рип його черевиків, і ця досадна дрібничка спочатку розсердила його дуже, а далі засмутила: здався він собі чомусь затурканим-затурканим і самотнім без краю… Блукає він цими темними й тихими завулками і ніяк дорогу не напитає, і ніхто не хоче допомогти йому, кидають його напризволяще, самого як палець… Звичайно, самого. Всі, навіть Наталка, на чию підтримку і допомогу він спокійно сподівався… Навіть вона.
— Тютюнник Григорій, “Вир”