Словник Української Мови
Буква
1. (геологія) Розсипчаста гірська порода, що складається з дрібних уламків гірських порід, мінералів або ґрунту, утворена внаслідок вивітрювання та руйнування скельних масивів; сипкий продукоденудації.
2. (сільське господарство, діал.) Легкий, пухкий, родючий ґрунт з високим вмістом піщаних частинок; дрібнозерниста, сипуча земля.
Приклад 1:
Дрібнозем завдяки оранці переміщувався з вододілів у тальвег. В той же час при зниженні інтенсивності поверхневого стоку в більшій мірі проявили себе природні механізми захисту ґрунтів на балочній частині улоговини – формування трав ’яного покриву і чагарників, особливо за тальвегом.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Часто це осади загрозливих селів, включають багатотонні камені; Морена – дрібнозем з галькою і валунами, залишений льодовиком; Водно-льодовикові відклади – осади водних потоків танучого льодовика (як і морена, будуть розглянуті в наступних розділах); Еолові відклади – пилові осади з атмосфери – класичні леси (розглядаються нижче). Елювій і вся товща корінних порід, яка піддається вивітрюванню з накопиченням малорухомих залишкових продуктів ( Al, Fe, Ti), виносу лужних і лужноземельних елементів і кремнезему називається корою вивітрювання .
— Тютюнник Григорій, “Вир”