дрібненько

Приклад 1:
А Чіпка з то­ва­рист­вом і не ви­ла­зять з йо­го, лю­дей зак­ли­ка­ють, час­ту­ють… Чо­ловіки – нігде прав­ди діти – та­ки ла-сенькі на дур­ни­цю ви­пи­ти, то й раді та­ко­му слу­чаю – п’ють та вих­ва­ля­ють доб­рих мо­лодців… Дех­то й з мо­ло­диць, ціка­вих по­ди­ви­тись на збо­ри­ще та ігри­ще, та ще де співи та танці, за­вер­нув ту­ди… А жид, як знав, десь і му­зи­ку вид­рав… Му­зи­ка ріже-тне; п’яні чо­ловіки тро­хи на го­ло­вах не хо­дять та ви­би­ва­ють го­ца­ка ко­ло мо­ло­диць; а ті й собі – див­ляться-див­ляться, то це од­ну й візьме не­терп­ля­ча – і пішла дрібненько бічком, бічком, не­мов пли­ве по воді; а яка з п’яніших схо­питься за за­пас­ку, підніме її тро­хи та – гай-гай по хаті, як шуліка за кур­ча­та­ми… Сміх, регіт, крик… А Чіпка знай до жи­да: да­вай те! по­да­вай дру­ге!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”