Словник Української Мови
Буква
1. Дуже мала кількість чогось, незначна частина, трішки, крихта.
2. (у математиці) Число, що складається з однієї або кількох рівних частин одиниці і записується за допомогою риски (горизонтальної або похилої), над якою стоїть чисельник, а під нею — знаменник.
3. (заст., діал.) Дрібна монета, грошовий знак малої вартості.
Приклад 1:
А було так, що ні дрібка солі, ні пилини борошна… Де вже думати про одежину!! Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала – саме ґноття та рам’я висіло… Як заробить конопель,- то й добре.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”