Словник Української Мови
Буква
1. У давньогрецькій міфології — лісова німфа, дух дерева, що народжується разом з деревом і гине разом з ним.
2. У ботаніці — рід рослин родини вербових, що включає невисокі деревця або кущі, поширені в помірних та холодних регіонах Північної півкулі (наукова назва: Dryas).
Приклад 1:
Невольнича муза ~214 6 плече вижебраного меча шорсткі слова подорожнього кровоточать старі потоптані стяги винуртовують у запаленій крові ширшають очі занурений зір переселення хмар народів автохтонне клечання свічок змиги безголових могил роздмухана молитва на старих попелищах і радісні потиски рук на вічному березі крізь вушко голки крізь загати і немилосердя велика голуба хвиля човник віри 7 ЯнуПалахові пожмакані залізом блискучі призахідні дороги камінь здоймає навколо ліри горизонти деревце зачахає дріада зі стебельцем смокче сік і деревіє людина живе якспалах міняють назви колони незаказаний овоч недосяжний краєвиди вщухають на брудних подряпах мурів зітерті на макуху але мигтючі Дванадцята сумна книжка 215~протуберанці від крихт довго зігріваю по фонемі шепітливі вимовляння любові поіменно ÏÐÎÙÀÞ×ÈÑÜ Ще одна ніч небо відчинить Вітчизні, ще один раз ріки вляжуться горілиць, не засклеплять повік, допоки не щезне з їхніх зіниць найзабарніша із зірниць. Ще одна ніч.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”