1. (вживається як присудок) Стародавнє, прадавнє, що належить до глибокої старовини.
2. (вживається як присудок) Дуже старе, застаріле, що втратило сучасність.
Словник Української Мови
Буква
1. (вживається як присудок) Стародавнє, прадавнє, що належить до глибокої старовини.
2. (вживається як присудок) Дуже старе, застаріле, що втратило сучасність.
Приклад 1:
На ньому повторилася практика древньо-єгипетських фараонів, що відтинали будівничим голови. Особливо злорадів з цього приводу й потішався Охріменко.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”