Словник Української Мови
Буква
1. Який існував у далекому минулому, за часів античності або ще раніше; старовинний, прадавній.
2. Дуже старий, похилого віку; ветхий (про людину або живу істоту).
3. Який існує дуже давно, з незапам’ятних часів; давній, прадавній (про явища, звичаї, почуття тощо).
Приклад 1:
Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із скойок.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
«Древній мбф»4 (пишу ы, ut differat ab illo5 мыр) и «Михаил, боряй Сатану»6. Они рожденны для тебе и посвященны от самых пелен святому твоему духу.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Завзято Милуємось на древній світ І все не хочемо вмирати: Гомер, Горацій, Геракліт. З е р о в (solo) Палю я ладан Аполлону, Покладений у саркофаг, З академічного амвону Чревовіщаю, яко маг.
— Зеров Микола, “Камена”