Словник Української Мови
Буква
1. Систематичне навчання тварин (переважно свійських або циркових) певних дій, навичок або трюків шляхом вироблення умовних рефлексів на команди дресирувальника.
2. Переносно: суворе, систематичне виховання або навчання людини, що пригнічує її волю та ініціативу, з метою беззаперечного виконання наказів або певних дій.
Приклад 1:
Вони створили у Польщі свої чисельні конгрегації та колегії, в яких головною наукою було дресирування молодих умів, щоб вони не мали ні власної думки, ні власних бажань та намірів, крім тих, що дають їм їхні в чорних одежах учителі… Згодом єзуїти пішли хрестовим походом на православну Україну. А перед тим з португальцями проникли в Індію, Китай, Японію і на Філіппіни.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”