дренчання

1. Дія за значенням дієслова “дренчати”; звуки, що виникають від цієї дії — різкий, дзвінкий, брязкаючий звук, що лунає від ударів або вібрації металевих предметів (наприклад, ланцюгів, ключів, посуду).

2. Розмовне, переносне значення: нав’язливе, одноманітне й неприємне говоріння, базікання, теревені.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |