драпіка

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на регіональну (західну) належність.

2. У місцевих говірках — можливе позначення невеликого, часто старого або зношеного предмета одягу, сорочки або хустки (пов’язане з діалектними словами “драп” — лахміття, “драпа” — ганчірка).

Приклади вживання

Приклад 1:
48 Драпіка – грабіжник, розбійник. 49 туТ – здібностей.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |