драгуни

1. Військові кавалеристи, які в Європі XVI–XX століть могли воювати як кінно, так і пішки, озброєні вогнепальною зброєю та шаблями.

2. Назва окремих кавалерійських полків у російській армії до 1917 року та в деяких інших арміях.

3. У переносному значенні — про людей, які жорстоко та нещадно розправляються з кимось, придушують що-небудь (зазвичай із негативною оцінкою).

Приклади вживання

Приклад 1:
Від того солодкого кінського подиху Жолкевському стало тепліше, так, якби він сьорбнув з глечика пряженого пахучого молока… Дула польських гармат, а з ними і драгуни, і гусари, і жовніри дивилися на причаєну чорну долину. І хан знав, що вони на нього дивляться.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (True) |