Значення
-
(вживається як власна назва) У фольклорі та поетичній мові — епітет, що позначає найдорожчу, улюблену людину (переважно жінку або дитину), часто з відтінком ніжності, захоплення та обожнювання; милий, дорогий, коханий.
-
(переносно, розмовно) Про щось дуже миле, привабливе, викликає захоплення та ніжні почутті (наприклад, про предмет, тварину або явище).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. драгленький, р. драгленького, д. драгленькому, з. драгленького, о. драгленьким, м. драгленькім, к. драгленький