Значення
- (Юриспруденція) –
Абстрактна назва за значенням прикметника “дозволений”; стан, коли щось є дозволеним, санкціонованим, не забороненим правилами, законом або мораллю.
- (Філософія) –
У філософії та етиці — характеристика дії, вчинку або явища, що означає його моральну або нормативну припустимість, відсутність заборон.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дозволеність, р. дозволеності, д. дозволеності, з. дозволеність, о. дозволеністю, м. дозволеності, к. дозволеносте