дожити

1. Прожити певний час, досягнути якогось віку або певного моменту в житті.

2. Прожити до кінця якогось періоду, залишаючись у живих; прожити до певної події або стану.

3. (У сполученні з «до» та іменником у родовому відмінку) Довго перебуваючи в якомусь стані, отримати в результаті певний негативний наслідок (наприклад, дожити до біди).

Приклади вживання слова

дожити

Приклад 1:
Це видно з побіжних деталей, зауважень — приміром, довелося продати відріз шерсті, щоб дожити до зарплати, не кажучи вже про будні в евакуації, особливо в першу воєнну зиму, або в перші повоєнні роки. І постійний мотив у щоденнику матері: незручно, що їй живеться добре або принаймні краще від інших.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Не погубляй її i душi її, та й нас не пихай живих у яму, прошу тебе об сiм… (сказав i гiрко заплакав), дай нам спокiйно вiку дожити й не доведи нас вiдвiчати за неї на тiм свiтi! — Та чом же ви, Наум Семенович, думаєте, що я не буду добрим їй мужем i хорошим хазяїном?
— Самчук Улас, “Марія”