дожин

[doʒɪn] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Етнографія) –

    Обрядовий останній сніп, який жнуть на завершення жнив, часто прикрашений квітами та стрічками, символ урожаю та достатку.

  2. (Етнографія) –

    Свято, обряди та гуляння на честь завершення збирання врожаю зернових культур (дожинки).

  3. (Література) –

    (переносне) Завершення якоїсь тривалої, трудомісткої справи або етапу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дожин, р. дожину, д. дожинові, з. дожин, о. дожином, м. дожині, к. дожине

Більше записів