1. З виявом довіри, відкритості, щирості; так, що виражає довіру до когось, чогось.
2. (У мовленні) З інтонацією, що передає почуття довіри та відвертості.
довірливо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Мені було б шкода казати щось різке Володимирові, бо він дуже довірливо ставиться до мене. З вами, бачите, він холодно мовчить, а я днів тому три од нього чув цілу сповідь; він розгорнув передо мною свою душу.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
довірливо, на віру [3] status praesens (лат.)
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Частина мови: прислівник () |