1. Такий, що має велику протяжність у просторі або тривалість у часі; протилежне до короткого.
2. Повільний, неторопливий; той, що триває довше, ніж потрібно або очікувалось.
3. Зайвий, надмірний у висловлюваннях; багатослівний.
довгий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Твоїй красі вік довгий не судився, на те вона зроста, щоб полягати. Даремне ти благаєш так мене, — не я, то інший хто її зожне.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
А час не жде, а час летить, А серце змучене болить, Бо довгий гнiт минулих днiв Його украй вже пригнiтив, I тяжко так, що, може, ми Гiркими плакали б слiзьми, Якби не гнiт цей днiв тяжких, Щоб нас, за довгий час, усiх I одслiд навiть з мук навчив Ховать в душi без слiз i слiв. I так на свiтi живемо, На плечах лихо несемо.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Якби ми спостерігали довгий час τ за можливими розподілами молекул a, b, і c, то виявили би, що в середньому всі 27 розподілів з устрічаються однаково часто. Вони рівноймовірні.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикментик () |