Словник Української Мови
Буква
1. Одна з координат у географічній системі визначення положення точки на поверхні Землі (або іншого небесного тіла), що вимірюється в градусах східної або західної довготи від Гринвіцького (нульового) меридіана.
2. У математиці та геометрії — відстань, що характеризує протяжність об’єкта в найбільшому вимірі; довжина (застаріле або спеціалізоване вживання).
3. Тривалість у часі, тривалість існування або протікання чого-небудь (застаріле або книжне вживання).
Приклад 1:
Зрозуміти оце виповнення й бажає Павло ефесянам 24: “Хай дасть вам згідно з багатством слави своєї силою 72 утвердитися духом його у внутрішній людині, вселитися Христові вірою в серця ваші, в любові вкорінені й засновані, щоб ви могли розуміти з усіма святими, що (таке) широта, й довгота, й глибина, й висота? Розуміти ж перевершуючу розум люб ов Христову – щоб ви виповнилися всякого виповнення божого”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Довгота l — кут при полюсі екліптики між колом широти зорі й колом широти , проведеним через точку весняного рівнодення . Довготу можна вимірювати також дугою екліптики від точки весняного рівнодення до кола широти зорі .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”
Приклад 3:
Які довгота (l) і широта (b) Сонця, коли його пряме піднесення a = 6h? Коли його a = 12h?
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”