довгокореневищний
[doʋɦokorɛnɛʋɪʃt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Ботанічний термін, що характеризує рослину, яка має довге, видовжене кореневище (підземне або поверхневе стебло), за допомогою якого вона розмножується та поширюється.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. довгокореневищний, р. довгокореневищного, д. довгокореневищному, з. довгокореневищного, о. довгокореневищним, м. довгокореневищнім