Ботанічний термін, що характеризує рослину, яка має довге, видовжене кореневище (підземне або поверхневе стебло), за допомогою якого вона розмножується та поширюється.
довгокореневищний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови