1. Антропологічний термін, що позначає тип будови голови людини, у якого поперечний діаметр черепа значно менший за поздовжній; долихокефальний.
2. У порівняльній анатомії — такий, що має витягнуту, довгу голову (про тварин).
довгоголовий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Правда, важним фактом являється те, що в ранній залізній культурі виступає незнаний нам перед тим в сих краях короткоголовий антропологічний тип, але ж бо взагалі ми так мало маємо антропологічного матеріалу з раніших часів, що й тут тільки гіпотетично можемо говорити, що в неолітичній добі в Східній Європі жив чоловік довгоголовий, а в металічній з’явилася в степах короткоголова людність. Ще менше доказової сили мають інші факти — приміром, зв’язь східноєвропейського стилю скитських часів з середньоазіатським, бо тут для об’яснення вистали б і самі культурні впливи і т.ін.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Частина мови: прикментик () |