1. (Про форму обличчя) такий, що має видовжену, вузьку форму; довгастий, подовжений.
2. (Про форму предмета) видовжений, витягнутий у довжину.
довгобразий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Платон Петрович був вже пристаркуватий чоловік, високий на зріст, кандибастий, сухорлявий та смуглявий з лиця, дуже добрий, тихий, довгобразий і ніби хамулуватий. Чорне довге волосся й здорові вуса вже ніби припали сніжком.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикментик () |